1. Словник української мови у 20 томах

вузличок

ВУ́ЗЛИЧОК, чка, ч.

Зменш. до ву́злик.

Линвочку до линвочки прикладали, вузличок учетверо зав'язували (Г. Хоткевич);

Військовий юрист розгорнув на столі маленький вузличок з землею (О. Довженко);

Надія пішла. Під рукою понесла вузличок (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вузличок — ву́зличок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вузличок — -чка, ч. Зменш. до вузлик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вузличок — ВУ́ЗЛИЧОК, чка, ч. Зменш. до ву́злик. Добре го [його] в’язали, гой добре!.. Линвочку до линвочки прикладали, вузличок учетверо зав’язували (Хотк., II, 1966, 293); Військовий юрист розгорнув на столі маленький вузличок з землею (Довж., І, 1958, 281). Словник української мови в 11 томах
  4. вузличок — Вузлик, -ка м. 1) ум. отъ вузол. 2) Комокъ сбившейся глины. Глину на горшки треба розміщувать, бо в ній є вузлики, — так як камінці. Екатер. у. (Залюбовск.). ум. вузличок. Словник української мови Грінченка