вчин

Значення в інших словниках

1. вчин — вчин іменник чоловічого роду діяння рідко Орфографічний словник української мови
2. вчин — ДІЯ́ЛЬНІСТЬ (застосування своєї праці, своїх зусиль до чого-небудь, у якійсь галузі), ДІ́Я, А́КЦІЯ книжн., ОПЕРА́ЦІЯ розм., ЧИН уроч., УЧИ́Н (ВЧИН) заст., уроч., ДІ́ЙСТВО заст., ДІ́ЛАННЯ діал.; ПРА́КТИКА (перев. Словник синонімів української мови
3. вчин — ВЧИН, ВЧИ́НЕНИЙ, ВЧИНИ́ТИ, ВЧИНИ́ТИСЯ, ВЧИ́НОК, ВЧИНЯ́ТИ, ВЧИНЯ́ТИСЯ, ВЧИ́СТИТИ, ВЧИТА́ТИ, ВЧИ́ТЕЛІВ, ВЧИТЕЛЮВА́ННЯ, ВЧИТЕЛЮВА́ТИ, ВЧИ́ТЕЛЬ, ВЧИ́ТЕЛЬКА, ВЧИ́ТЕЛЬСТВО, ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ, ВЧИ́ТЕЛЬЧИН, ВЧИ́ТИ, ВЧИ́ТИСЯ див. учи́н, учи́нений і т. д. Словник української мови в 11 томах