1. Словник української мови у 20 томах

вівкання

ВІ́ВКАННЯ, я, с., діал.

Дія за знач. ві́вкати і звуки, утворювані цією дією.

Чув, як вони [товариші] у воді хлюскалися та били ногами або з вівканням оббризкували себе долонями (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вівкання — Ві́вкання: — вигукування [22;IV;VI;VII] — вигукування, виск [21] Словник з творів Івана Франка
  2. вівкання — ві́вкання іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. вівкання — -я, с., діал. Дія за знач. вівкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вівкання — ВІ́ВКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. ві́вкати і звуки, утворювані цією дією. Чув, як вони [товариші] у воді хлюскалися та били ногами або з вівканням оббризкували себе долонями (Фр., IV, 1950, 396). Словник української мови в 11 томах