відбитий

ВІДБИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відби́ти.

Він підніс праву руку, на якій бракувало двох пальців – великого і вказівного, відбитих колись на ковадлі недотепою помічником (Д. Бедзик);

Раптом м'яч, відбитий нашим захистом, дивно проплив у повітрі через усе поле (Ю. Яновський);

Хлопці підхопили Оленєва на руки й понесли в дот, щойно відбитий у ворога (П. Автомонов);

Кожне слово команди, кожна відбита годинником секунда назавжди карбується тобі в пам'ять (О. Гончар);

І повні очі сяйва сонця, бо кожна стеблина бере від нього і назад вертає відбитий від себе блиск (М. Коцюбинський);

Яснозорі води, Одбите в них святе лице природи, Заквітчана берегова трава (М. Рильський);

Прекрасний Києве, .. Стоїш ти гордий на горі, Відбитий в чистому Дніпрі (Є. Фомін);

На лиці в нього відбита школярська ніяковість і .. блазенська покора (Іван Ле);

У мові відбита вся минувшина народу, його історія, його боротьба за найсвітліші людські ідеали (з наук.-попул. літ.);

// відби́то, безос. пред.

Вежу було відіпхнуто від стіни, ромеїв одбито (П. Загребельний);

Вночі атаку бандитів було відбито, і партизани вступили в село Дрозди (із журн.);

“Такого-то числа такого-то убито...” Яку трагедію в тім написі відбито, Хто був незнаний той, чи написав він сам, На страту ідучи, .. чи друг його й товариш, – Не знати (М. Рильський).