1. Словник української мови у 20 томах

відбубоніти

ВІДБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., що, розм.

Проговорити швидко й невиразно; пробурмотіти.

Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що пані йому одкаже (Марко Вовчок);

У відповідь я була в змозі лише відбубоніти: “Прошу Вас, високоповажний пане, проекзаменуйте мене” (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбубоніти — відбубоні́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. відбубоніти — -ню, -ниш, док., перех., розм. Проговорити швидко й невиразно; пробурмотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбубоніти — ВІДБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., розм. Проговорити швидко й невиразно; пробурмотіти. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що пані йому одкаже (Вовчок, І, 1955, 131). Словник української мови в 11 томах
  4. відбубоніти — Відбубоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Проговорить скороговоркой, отбарабанить. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що папі йому скаже. МВ. (О. 1862. ІІІ. 64). Словник української мови Грінченка