відбурхати

ВІДБУРХА́ТИ, а́є, док.

Перестати бурхати.

Відбурхали грози, відпалали зірниці (із журн.);

// безос.

– Друже, а чи не змогли б ви намалювати весь, як є, ураган? Показати його в самісінькому розпалі, коли з одного боку острова вже відбурхало й ущухло, а з другого ще тільки зривається? (із журн.).