відбій
ВІДБІ́Й, бо́ю, ч.
1. Звуковий сигнал про закінчення яких-небудь дій, занять, про перехід до сну і т. ін.
Раптом чути сигнали одбою. І зараз же спалахує світло (І. Кочерга);
О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (В. Кучер);
Порядок витримували казармений, підйом, відбій, перевірка кімнат (Є. Пашковський);
// у знач. виг. Уживається як команда для припинення якої-небудь дії.
Курсант почекав, поки секундна стрілка стала на 60 і крикнув: – Відбій! (І. Багмут);
Сагайда .. з'явився на бруствері і подав команду, яку він любив над усе в світі: – Відбій! Міномети на в'юки! (О. Гончар);
// Дзвінок, сигнал, який повідомляє про роз'єднання телефонних абонентів після розмови.
Операторам забороняється тарифікувати всі технічні процедури при здійсненні дзвінка: набір номера, отримання сигналу “зайнято”, відбій (з мови документів).
2. військ. Поштовх назад механізму вогнепальної зброї під час пострілу.
У сучасній артилерії при відбої відкочується тільки ствол гармати, а лафет лишається на місці (з навч. літ.);
Він так і не спромігся зрозуміти, як неміцної статури дівчина витримує скажений відбій такої зброї (із журн.).
3. гірн. Відбивання кам'яного вугілля, руди та іншої породи породи від масиву.
Семен Родіонович цікавився кожною дрібницею, випитував, .. скільки шпурів просвердлив [Микола], як відбувався відпал, а потім відбій і зачистка вибою (В. Гжицький).
Значення в інших словниках
- відбій — відбі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- відбій — -бою, ч. 1》 Звуковий сигнал (перев. військовий), що означає закінчення яких-небудь дій або занять. || у знач. виг. Уживається як команда для припинення якої-небудь дії. Бити відбій — сигналізувати про закінчення яких-небудь дій. 2》 військ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відбій — Відокремлювання в шахті породи від цілика; розрізняють: ручний в. — за допомогою знарядь (напр., кайла), механізований в. — за допомогою машин (напр., гірничих комбайнів, врубових машин), підривний... Універсальний словник-енциклопедія
- відбій — би́ти / вда́рити відбі́й. Припиняти будь-які дії. Одначе вичувалося, що процес (заарештовування) десь таки дійшов свого діалектичного заперечення, й сам Сталін вже б’є відбій (І. Багряний). дава́ти / да́ти відбі́й. Фразеологічний словник української мови
- відбій — ВІДБІ́Й військ. (поштовх назад механізму вогнепальної зброї під час пострілу), ВІДДА́ЧА. При відбої відкочується тільки ствол гармати (з підручника); Снаряд, вилетівши з каналу ствола, робить віддачу — відкочує гармату (з журналу). Словник синонімів української мови
- відбій — ВІДБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Звуковий сигнал (переважно військовий), що означає, закінчення яких-небудь дій або занять. О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (Кучер, Чорноморці, 1956, 31); Раптом чути сигнали одбою. Словник української мови в 11 томах
- відбій — Відбій, -бою м. Лучшаго сорта хребтовая щетина. Вас. 190. Словник української мови Грінченка