відвислий
ВІДВИ́СЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до відви́снути.
Приїхав з полку старший панич – .. з розумними сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Панас Мирний);
Лиска [корова], – низенька з відвислим підгорлям .. – довірливо тягнеться до материної руки (В. Козаченко);
На те князь засміявся. Затрусилося за столом його тлусте тіло, задвигтів стіл; щоки, і без того відвислі, дрижали, як холодець, а очі вирячилися (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвислий — відви́слий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відвислий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до відвиснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвислий — ВІДВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відви́снути. Приїхав з полку старший панич — ..з розумними, сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Мирний, II, 1954, 104); // У знач. прикм. Лиска [корова], — низенька з відвислим підгорлям.. Словник української мови в 11 томах