відвішувати
ВІДВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., що.
1. Знімати з чого-небудь завісу, відкривати що-небудь завішене.
Надя одвішує замасковані вікна (О. Гончар);
– Коли вранці встаю, то фіранки одразу відвішую, щоб люди знали, що ще жива, – намагається з іронією пожартувати Серафима Федотівна (із журн.).
2. спец. Визначати вертикальний напрям за допомогою виска (див. висо́к²).
Відвішувати кут будинку.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвішувати — відві́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відвішувати — -ую, -уєш, недок., відвісити, -ішу, -ісиш, док., перех. 1》 Знімати з чого-небудь завісу, відкривати що-небудь завішене. 2》 спец. Визначати вертикальний напрям за допомогою виска. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвішувати — ВІДВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., перех. 1. Знімати з чого-небудь завісу, відкривати що-небудь завішене. Надя одвішує замасковані вікна (Гончар, Новели, 1954, 81). 2. спец. Визначати вертикальний напрям за допомогою виска. Словник української мови в 11 томах