1. Словник української мови у 20 томах

відгал

ВІ́ДГАЛ, у, ч.:

○ (1) Без ві́дгалу, у знач. присл., розм. – не припиняючись, безперестанку, безперервно.

Без відгалу сіяв густий та дрібний дощ (С. Васильченко);

Чотири чоловіки без відгалу довбали землю (Олесь Досвітній);

Учні трохи втомилися: працювали без одгалу три години (Г. Усач).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгал — ві́дгал іменник чоловічого роду у складі фразеологічного звороту Орфографічний словник української мови
  2. відгал — -у, ч., зах. Припинення, перерва. Без відгалу — не припиняючись, безперестанку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгал — Відга́л, -лу; без відга́лу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відгал — ВІ́ДГАЛ: Без ві́дгалу — не припиняючись, безперестанку, безперервно. Без відгалу сіяв густий та дрібний дощ (Вас., І, 1959, 100); Чотири чоловіки без відгалу довбали землю (Досв., Вибр., 1959, 321). Словник української мови в 11 томах
  5. відгал — Відгал, -лу и відгаль, -лю м. Остановка, отдыхъ, перерывъ. Петро без відгалу робить. Борз. у. Так то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без відгалю. МВ. І. 47. на відгалі. На досугѣ, во время отдыха. Словник української мови Грінченка