відданий

ВІ́ДДАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до відда́ти 1–3, 5–10.

Це були прицуплені на аркані полонянки, віддані ханові в рабство (Григорій Тютюнник);

На тім тижні я вертаю з села в Софію і там буду собі писати і гребтись в дядьковій бібліотеці, що віддана мені на мешкання (Леся Українка);

Лежать віки, покриті пилом, Позасихала кров на них, Колишнє – віддане могилам, Сіяє сонце для живих (М. Рильський);

Матусина небога була оддана туди за коваля Ляща (Марко Вовчок);

// ві́ддано, безос. пред.

Стерно із рук моїх однято і другому до рук оддано (І. Карпенко-Карий);

Його [Т. Шевченка] оддано в москалі (Панас Мирний);

// Який присвятив себе чому-небудь.

Щось сильно тягне мене до літературної праці – і літературі я відданий цілою душею (М. Коцюбинський).

2. у знач. прикм. Який пройнятий симпатією, любов'ю до когось, чогось, відзначається постійністю, вірністю.

– Усе буде, як кажеш, – промовила вірна, віддана дружина (Марко Вовчок);

Марина була його другом щирим і відданим, таким, що зустрічаються хіба тільки один раз у житті (Л. Смілянський);

Є в дівчинки і мрія – мати віддану собаку, але тільки вівчарку (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me