відділювач
ВІДДІ́ЛЮВАЧ, а, ч., спец.
Те саме, що відді́льник 1, 2.
Сирна маса подається на відділювач сироватки, де сирне зерно звільняється від рідини і насипається у форми (з навч. літ.);
Автоматичний відділювач неконденсованих газів поліпшує роботу фреонової холодильної системи (із журн.);
При пошкодженнях окремих ділянок електричної мережі спочатку спрацьовують вимикачі, а потім відділювачі, які автоматично вимикають пошкоджену ділянку (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me