1. Словник української мови у 20 томах

віджбурнути

ВІДЖБУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм.

Те саме, що відки́нути 1.

Петро .. спересердя оджбурнув гіллячку, що потрапила йому під ноги (М. Старицький);

Звір оджбурнув його [собаку] геть на кригу (М. Трублаїні);

– У-у... чортова старість! Не бачу нічого. Віджбурнувши перо, стискаючи голову долонями, гетьман підвівся (Г. Колісник);

// Із силою відштовхнути.

Він буквально віджбурнув Сокола від себе. Вадим Сокіл відлетів по косій лінії, немов снаряд (В. Владко);

Віджбурнувши від себе Марійку, Петро підхопився (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віджбурнути — віджбурну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віджбурнути — -ну, -неш, док., перех. Те саме, що відкинути 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віджбурнути — ВІДКИДА́ТИ (кидати вбік або назад від кого-, чого-небудь), ВІДШПУ́РЮВАТИ розм. — Док.: відки́нути, віджбурну́ти, відшпурну́ти. Відкидав ногою маленькі камінчики з дороги, обходив великі (Г. Хоткевич); Відшпурнути набік шапку. Словник синонімів української мови
  4. віджбурнути — ВІДЖБУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Те саме, що відки́нути 1. Звір оджбурнув його [собаку] геть на кригу (Трубл., І, 1955, 176); Віджбурнути гранату. Словник української мови в 11 томах