відживлювання

ВІДЖИ́ВЛЮВАННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. віджи́влювати 2.

І посипалися з уст лікаря-приятеля слова докори на тему гігієни спання по ночах, обережної праці, доброго відживлювання (А. Крушельницький);

А яке ж було відживлювання нашого селянина при такій тяжкій праці? Тільки багатіші селяни їли чорний хліб разовий, змішаний із гречки й вівса (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відживлювання — віджи́влювання іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови