віджитий
ВІДЖИ́ТИЙ, а, е.
1. Який не відповідає сучасності; застарілий, віджилий (у 2 знач.).
Прихильники господарського права, за всіх розходжень їхніх уявлень, вважають поділ права на публічне і приватне (принаймні у сфері підприємницької діяльності) віджитим явищем (з навч. літ.);
// Прожитий, минулий.
Час ліг віджитий – шаром на шар (П. Мовчан);
Ряд назв містить мотив віджитого часу, визначеного долею, це лексеми від коренів -жи- і -чи- (з наук. літ.).
2. рідко. Який віджив своє, помирає або помер.
Родичі давно вже дивилися на нього як на віджитого чоловіка (із журн.);
// у знач. ім. віджи́тий, того, ч. Той, хто віджив свій вік.
[Я:] Проте живих у землю не закопують, – віджитих і мертвих (М. Куліш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віджитий — віджи́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- віджитий — -а, -е. Який не відповідає сучасності; застарілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віджитий — ЗАСТАРІ́ЛИЙ (який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам), НЕСУЧА́СНИЙ, АНАХРОНІ́ЧНИЙ, ПАТРІАРХА́ЛЬНИЙ підсил., ДОІСТОРИ́ЧНИЙ підсил. ірон., ДОПОТО́ПНИЙ підсил. ірон.; АРХАЇ́ЧНИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ (ВІДЖИ́ТИЙ), ПЕРЕСТА́РІЛИЙ (перев. Словник синонімів української мови
- віджитий — ВІДЖИ́ТИЙ, а, е. Який не відповідає сучасності; застарілий. Його [Г. Успенського] народництво, піддане соціал-демократичній критиці, Франко вважав уже подоланим і віджитим світоглядом (Рад. літ-во, З, 1957, 45). Словник української мови в 11 томах