віди

ВІ́ДИ, невідм., с., заст.

Стара назва літери “в”.

– Фу! Та й утомився! – сказав Апостол, передаючи Горленкові перо. – Аз, буки, віди, глаголь... (Б. Лепкий);

Хлопчаки стукотіли крейдою по дощечках і повторювали хором: “Аз, буки, віди” (Ю. Мушкетик).