відкашлювання
ВІДКА́ШЛЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. відка́шлювати і відка́шлюватися 1.
На долівці серед сонних дітей почулось стримане відкашлювання (А. Іщук);
У Хуррем часто пересихало горло, вона коротко відкашлювалася, не без вдоволення відзначаючи, що кожне те відкашлювання майже болісно віддається на султанові (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відкашлювання — відка́шлювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відкашлювання — -я, с. Дія за знач. відкашлювати й відкашлюватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкашлювання — ВІДКА́ШЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відка́шлювати й відка́шлюватися 1. На долівці серед сонних дітей почулось стримане відкашлювання (Іщук, Вербівчани, 1961, 193). Словник української мови в 11 томах