відкись

ВІ́ДКИСЬ, присл., розм.

Те саме, що зві́дкись.

Він відкись ніби знає, що се шпиталь, але як він сюди дістався і чому – не знає... (І. Франко);

Десь відкись виринає в голові слово: тікай, тікай, тікай! (В. Стефаник);

– Вона вже відкись вертає. Куди ходила так рано? (О. Кобилянська);

Над лісом пливли прозорі тумани, відкись чувся аромат диму (О. Бердник).