відклекотати

ВІДКЛЕКОТА́ТИ, о́че, ВІДКЛЕКОТІ́ТИ, оти́ть, док.

Закінчити, перестати клекотати.

Відклекотав лелек прощальний клекіт (із журн.);

Відклекотіли, відсурмили своє лебеді, мрійно спить озеро (з газ.);

Бій відклекотів, як і спалахнув, – швидко (В. Чемерис);

Одгуркотіли люті урагани, Одклекотіли бурі і шторми (М. Луків);

Радість визволення і біль розлуки – все змішалось, все клекоче в душі, а коли відклекоче, що тобі зостанеться, дівчино? (О. Гончар).