відклепувати

ВІДКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКЛЕПА́ТИ, а́ю, а́єш і еплю́, е́плеш, док.

1. що. Відбивати, відокремлювати що-небудь приклепане, заклепане.

Відклепувати заклепки хлопці навчалися під наглядом фахівців-слюсарів (з газ.).

2. тільки док., що. Те саме, що ви́клепати.

Їй дали косу, яку спеціально одклепав і вимантачив дід Сербиченко (Ю. Яновський);

Сусіди, знаючи про дідову нудьгу, несуть йому хто сапку – нагострити, хто пилку – зубці розвести, а хто й косу – відклепати (з газ.);

// перен., розм. Ударити в що-небудь.

Даєш ти гривню – на гривню задзвоню, .. а за карбованця – так одклепаю, що аж плач розбиратиме! (Панас Мирний).

3. тільки док., кого і без прям. дод., перен., розм. Те саме, що відлупцюва́ти.

– А ми тую смерть за шкірку .. Як відклепаємо, не то що наше подвір'я, Черкаси обминатиме (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me