відклінне
ВІДКЛІ́ННЕ, ного, с.
1. Прощальний подарунок.
Коли мені передали шапку з вишивкою на шлику “Вертайсь росою”, я здогадався, чий це дарунок. Спершу подумав: відклінне, а потім прочитав ті слова і зрозумів, що ні – це мій оберіг (В. Шкляр).
2. діал. Прощальний бенкет.
У покутсько-буковинському весільному обряді лексема “відклінне” позначає також і бенкет, яким завершується весілля (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me