відковуватися
ВІДКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДКУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.
1. Те саме, що розко́вуватися 1, 2.
Прикований до гармати козак зумів якимось чином і, швидше за все, не без сторонньої допомоги, відкуватись і втекти на Запорожжя (із журн.);
Кінь відкувався і шкутильгав на одну ногу (із журн.).
2. тільки недок. Пас. до відко́вувати 2.
Огорожа відковувалася в сільській кузні (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відковуватися — відко́вуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відковуватися — ВІДКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДКУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док. 1. Те саме, що розко́вуватися. 2. тільки недок. Пас, до відко́вувати 2. Колінчасті вали сучасних автомобільних двигунів відковуються.. з вуглецевої сталі (Автомоб., 1957, 40). Словник української мови в 11 томах