відколошматити

ВІДКОЛОШМА́ТИТИ, а́чу, а́тиш; наказ. сп. відколошма́ть, док., кого, розм.

Дуже сильно побити кого-небудь.

Був [Настас] цілком певний, що світлий князь, почувши, хто він такий, злізе з коня й почне цілуватися з Настасом, як з братом у Христі. А той звелів його відколошматити й запхав у поруб (І. Білик).