відламування

ВІДЛА́МУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. відла́мувати і відла́муватися.

Археологи вважають, що у II тис. до н. е. відламували лише колос та верхню частину стеблини, а стерню спалювали на добриво. Однак наявність великої кількості серпів указує на те, що відламування колосся не мало великого поширення (з наук. літ.);

При викопуванні коренеплодів цикорію через значну силу зв'язку з ґрунтом за рахунок відламування хвостової частини втрачається до 6,8 % маси (з наук. літ.).