відлупцьований

ВІДЛУПЦЬО́ВАНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до відлупцюва́ти.

У народі кажуть, що беззубий вовк, до того ж ще й добряче відлупцьований, не страшний (із журн.);

Відлупцьований матір'ю, Петро більше ніколи не зазіхав на цукерки, сховані на свято (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me