відлюдно
ВІДЛЮ́ДНО.
Присл. до відлю́дний 2, 3.
В одній корчмі коло Долини, що стояла відлюдно серед поля, вночі вирізано цілу орендарську родину (І. Франко);
Жив він самітно й відлюдно, з ранку до вечора порпаючись у своєму садку (О. Донченко);
– Тепер ми тобі одлюдно жити не дамо! – рішуче прорік Безбородько (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлюдно — відлю́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- відлюдно — Присл. до відлюдний 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відлюдно — див. безлюдно Словник синонімів Вусика
- відлюдно — ВІДЛЮ́ДНО. Присл. до відлю́дний 2, 3. В одній коршмі коло Долини, що стояла відлюдно серед поля, вночі вирізано цілу орендарську родину (Фр., I, 1955, 366); Жив він самітно й відлюдно, з ранку до вечора порпаючись у своєму садку (Донч., VI, 1957, 117). Словник української мови в 11 томах
- відлюдно — Відлюдно нар. Удаленно отъ людей. Словник української мови Грінченка