відмежування

ВІДМЕЖУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. відмежува́ти і відмежува́тися.

Розвиток структури пізньопалеолітичного поселення може йти також шляхом відмежування специфічних зон господарсько-побутового комплексу і концентрації їх на окремих ділянках поселення (з навч. літ.);

Не менш переконливими бували в Миколи й періоди найповнішого відмежування від реакційної, шкідливої і непотрібної старовини (В. Коротич);

Про високий рівень правової думки в Київській державі свідчить відмежування права власності від права володіння (ст. 13 і 14 “Правди Ярослава”) (з наук. літ.).