відмолоду

ВІДМО́ЛОДУ, присл.

Те саме, що змо́лоду.

Се був чоловік відмолоду вихований на чужій ласці, відмолоду прибиваний і давлений, котрий весь свій вік прожив чужою волею і в котрого не було ні своєї думки, ні навіть (бодай на вид) своєї втіхи та своєї жури (І. Франко);

Одмолоду лишився [дід] дівичем. Більше за все шанував тишу і спокій (О. Гончар).