1. Словник української мови у 20 томах

відмучувати

ВІДМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., що, спец.

Відокремлювати одні складові частини суміші від інших шляхом відстоювання у воді.

Для мікроскопічного аналізу зразків глибоководного ґрунту мулкі дрібнодисперсні фракції відмучували профільтрованою стерильною морською водою (з наук. літ.);

Щоб виготовити якісний лощений посуд, керамічну масу треба добре відмутити (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмучувати — відму́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відмучувати — -ую, -уєш, недок., відмутити, -учу, -утиш, док., перех., спец. Відокремлювати одні складові частини суміші від інших відстоюванням у воді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмучувати — ВІДМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех., спец. Відокремлювати одні складові частини суміші від інших шляхом відстоювання у воді. Словник української мови в 11 томах