відновлювач

ВІДНО́ВЛЮВАЧ, а, ч.

Те саме, що відно́вник.

Ісус Христос став родоначальником оновленого благодаттю людства – відновлювачем первісного благодатного стану, притаманного людській природі до гріхопадіння (з рел.-церк. літ.);

Свіжовичавлений сік – кращий лікар і відновлювач організму (із журн.);

Наш відновлювач допомагає волоссю набути попереднього вигляду, зберігаючи інтенсивність його кольору і блиск до наступного фарбування (з мови реклами);

Атоми або електрони, які в окиснювально-відновній реакції приєднують електрони, є окиснювачами, а які віддають електрони – відновлювачами (з наук. літ.).