відораний

ВІДО́РАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відора́ти 1.

І від сонечка не сховаєшся За відорану скибу (С. Руданський);

Жінка через суд намагалася повернути собі землю, незаконно відорану від її городу сусідами (з газ.);

// відо́рано, безос. пред.

За рішенням суду межу між сусідами було відорано негайно (з газ.);

* Образно. Я мав таке враження, немовби в житті того чоловіка пройшла якась широка й глибока борозна, якою відорано його минуле від теперішнього (І. Франко).