1. Словник української мови у 20 томах

відприкметниковий

ВІДПРИКМЕТНИКО́ВИЙ, а, е, лінгв.

Утворений або похідний від прикметника.

Сучасні словники фіксують найбільше відприкметникових (безпрефіксальних) прислівників (з наук. літ.);

Крім суфіксації, у відприкметниковому словотворенні значне місце займає усічення з подальшою нуль-суфіксацією (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відприкметниковий — відприкметнико́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відприкметниковий — -а, -е, грам. Утворений від прикметника. Великий тлумачний словник сучасної мови