відрубаний

ВІДРУ́БАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відруба́ти.

Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається індик після того, як голова одрубана (Панас Мирний);

Я відчув, як від мене щось відділилося, мов сокирою відрубане відпало (О. Кобилянська);

Біля неї синок – носить відрубані цурпалки в хлівець і гомонить щось там із хлівця до матері... (І. Багряний);

Я не знав, що торгівля відрубаними головами перетворилася на свого роду фах, ремесло (Ю. Бедзик);

* У порівн. Ось з роботи перемучені спішать [дівчатонька], Руки й ноги, мов одрубані, болять (І. Франко);

// відру́бано, безос. пред.

Португалець, який втратив ліву руку, і німецький найманець, якому відрубано праву руку, притулилися плечем до плеча, з'єдналися в одного чоловіка (П. Загребельний).