відсаджувати
ВІДСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСАДИ́ТИ, аджу́, а́диш, док.
1. кого. Поміщати в якесь місце для утримання окремо від інших (про тварин).
Он неончики до самочок пристають, невдовзі треба буде відсаджувати для нересту (Л. Дереш);
Кролиці збив фанерного маточника, з клітки загальної відсадив туди, скубе пух на собі й вистеляє кубельце, скоро маленькі запищать (Є. Пашковський).
2. що. Відділивши, садити в іншому місці (про рослини).
Проткнули торішнє перепріле листя гострі ножі півників, кущиками полізли з землі Федорині півонії, пробудився, викинув сині бубочки барвінок – єдине зело на Матвієвому подвір'ї од Журавчиного кореня – відсадив з батьківського подвір'я (Ю. Мушкетик).
3. тільки док., що, перен., розм. Сильним ударом пошкодити якийсь орган тіла; відбити.
Відсадив йому печінки (Сл. Гр.).
4. що, гірн. Здійснювати відсаджування (у 2 знач.).
Відсаджують в основному руди металів (із журн.).
Значення в інших словниках
- відсаджувати — відса́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відсаджувати — -ую, -уєш, недок., відсадити, -аджу, -адиш, док., перех. 1》 Пересаджувати кого-небудь на якусь відстань від кого-, чого-небудь. 2》 Пересаджувати в інше місце рослини, що ростуть надто близько одна від одної, частину куща, кореневища. 3》 тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відсаджувати — ВІДСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСАДИ́ТИ, аджу́, а́диш, док., перех. 1. Пересаджувати кого-небудь на якусь відстань від кого-, чого-небудь. Відсадив його, як кота від сала (Номис, 1864, № 3503). Словник української мови в 11 томах