відстороненість

ВІДСТОРО́НЕНІСТЬ, ності, ж.

Стан і властивість за знач. відсторо́нений 2, 3.

Вже розсипано зв'язки людські і всяк понурим напрямком своїм простує з замкнутою думкою і відстороненістю серця, мов здичавілий (В. Барка);

Хода вольовита, в широко відкритих очах відстороненість, незмигна спрямованість кудись уперед (О. Гончар);

І який же ти після цього поет, коли боїшся і уникаєш людини, погано приховуючи власну зневагу і відстороненість (С. Процюк);

Борис Харчук – це романи, за якими легко вгадується потужна традиція класичної прози з її епічним диханням і демонстративною відстороненістю автора (з наук.-попул. літ.);

І море, і сонце, і стан дрімотної відстороненості, що оволодів мною, – все було чудовим (із журн.);

Залишилося враження, що не всім під силу подолати відстороненість мислення, і тому їм важко розгледіти окремого споживача, клієнта (з газ.).