відтворювати

ВІДТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДТВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док., кого, що.

1. Створювати, виробляти знову те саме; повторювати, відновлювати.

Для теоретика класицизму Й. Готтшеда невірогідні події та дива, які зустрічаються в античній спадщині, були лише “вибачальними”, оскільки вони відтворювали ідеї свого часу (з наук. літ.);

Мембрана телефона відтворює ті звукові коливання, які надходять на мікрофон передавальної станції (з навч. літ.);

// Створювати ту саму кількість кого-небудь.

Формування родини, що сама себе не відтворює, свідчить про насування небувалої демографічної кризи (з публіц. літ.).

2. Передавати що-небудь з максимальною точністю.

Їй треба навчитися відтворювати підпис Ауера (А. Хижняк);

З надзвичайною майстерністю Максим Рильський відтворює чарівну мелодію вірша Адама Міцкевича (з газ.);

Ця пісня зробила на нього таке величезне враження і так захопила своєю музичністю, що він не втримався і тут же спробував відтворити її мотив (М. Трублаїні);

// Точно описувати, змальовувати, зображати кого-, що-небудь у творах; відображати.

З блискучою майстерністю відтворює письменниця сторінки життя античного світу (з наук.-попул. літ.);

Для створення художньо повноцінного сюжету автор мусить добре знати ту дійсність, яку він береться відтворювати (з газ.);

Я прагну в слові відтворити Усю республіку мою (Л. Дмитерко).

3. Відновлювати в пам'яті; пригадувати.

Мовчать у натовпі, знов кожен у пам'яті відтворює собі картину отої втечі (А. Головко);

Уява Юсупова аж тепер луною відтворила той свіжий сміх (Іван Ле).