1. Словник української мови у 20 томах

відти

ВІ́ДТИ, присл., розм.

Те саме, що зві́дти.

Бодай туди не дійшло і відти не прийшло! (Номис);

Дверці скрипнули, і Бенедьо ввійшов до малесеньких темних сінців, а відти до обіленої світлиці (І. Франко);

У кухню були трохи прочинені двері, і відти чути було, як Гапуся цокала рогачами і тарабанила ложками. Мабуть, доготовлювала обід (Т. Осьмачка);

Десь бадьоро, по-ранішньому, заторохкотів кулемет, перегукнувся з лісом, і відти гахнула перша гармата (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відти — ві́дти прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. відти — пр., звідти, <�з>відтіля, <�з>відтам, <�з>відтіль, з того місця, з тих місць. Словник синонімів Караванського
  3. відти — присл., розм. Те саме, що звідти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відти — ні відсі́ль (і) ні відті́ль. 1. Невідомо звідки; несподівано. Ростуть Піски й багатіють... Не вряди-годи, дивись! Ні відсіль ні відтіль, та й вирветься який захожий (Панас Мирний). ні ві́дси ні ві́дти. Фразеологічний словник української мови
  5. відти — ЗВІ́ДТИ (ІЗВІ́ДТИ рідше) (з того місця), ЗВІДТІЛЯ́, ВІДТІЛЯ́, ЗВІДТІ́ЛЬ, ВІДТІ́ЛЬ, ВІ́ДТИ, ЗВІДТА́М діал., ВІДТА́М діал. Словник синонімів української мови
  6. відти — Ві́дти, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відти — ВІ́ДТИ, присл., розм. Те саме, що зві́дти. Бодай туди не дійшло і відти не прийшло! (Номис, 1864, № 3677); Щодня надвечір ходила Султанівна чарівнича Туди й відти до криниці (Граб., І, 1959, 251). Словник української мови в 11 томах
  8. відти — Відти нар. Оттуда. Бодай туди не дойшло і відти не прийшло. Ном. № 3767. Словник української мови Грінченка