1. Словник української мови у 20 томах

відтінь

ВІ́ДТІНЬ, і, ж. і рідко ю, ч., діал.

Відтінок.

Кожний тон і кожний відтінь – се момент один, промінчик (І. Франко);

Дністер .. вилискувався, як мерехтлива, всіма відтінями срібних, синіх та зелених красок перетикана лента (Б. Лепкий);

Аліпій притакнув головою: – Саме ж це й дає ту відтінь блідої, сонцем опаленої цери на тілі. – Й почав швидко, без оправ заповнювати стерті площі (Н. Королева);

Вона звела на мене сині очі, в яких стояла фіолетова відтінь (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтінь — ві́дтінь іменник чоловічого роду відтінок діал. Орфографічний словник української мови
  2. відтінь — -ю, ч., діал. Відтінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відтінь — ВІДТІ́НОК (один із різновидів відповідного кольору за ступенем яскравості; додаткове забарвлення на тлі основного), ВІДЛИ́В, ПІВТО́Н, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, ВІ́ДЛИСК, ПЕРЕЛИ́В, ВІ́ДТІНЬ діал., СУ́ТІНКИ рідше. Словник синонімів української мови
  4. відтінь — ВІ́ДТІНЬ, ю, ч., діал. Відтінок. Кожний тон і кожний відтінь — се момент один, промінчик (Фр., XI, 1952, 173). Словник української мови в 11 томах