1. Словник української мови у 20 томах

відхотітися

ВІДХОТІ́ТИСЯ, о́четься, док., кому, безос., з інфін., розм.

Перестати хотітися чого-небудь.

Йому відхотілося їсти, в голові шуміло (І. Франко);

– Стогни, Ільку, не бійся нічого, стогни вголос, може, відхочеться їм у карти грати! (Ірина Вільде);

Життя сокрушило усі його починання, всі зусилля людської волі. Відхотілося жити (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхотітися — відхоті́тися дієслово доконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. відхотітися — -очеться, док., кому, безос., з інфін., розм. Перестати хотітися чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відхотітися — ВІДХОТІ́ТИСЯ, о́четься, док., кому, безос., з інфін., розм. Перестати хотітися чого-небудь. Йому відхотілося їсти, в голові шуміло (Фр., IV, 1950, 409); — Стогни, Ільку, не бійся нічого, стогни вголос, може, відхочеться їм у карти грати! (Вільде, Сестри.., 1958, 28). Словник української мови в 11 томах