1. Словник української мови у 20 томах

відчахнутий

ВІДЧА́ХНУТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відчахну́ти.

Все Верижине обличчя було в шрамах, брова розсічена, одне вухо розірване, друге й зовсім відчахнуте (П. Панч);

Майже десяток років одірваний [Клименко] від родини, як стебло, відчахнуте від кореня, який живив його дитинство... (Іван Ле);

// у знач. прикм. Відламаний, відокремлений від чогось (перев. про гілки рослин).

Звисає одчахнута гілка з зеленим, не зів'ялим листям і соковитими плодами (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчахнутий — відча́хнутий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відчахнутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відчахнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відчахнутий — ВІДЧА́ХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчахну́ти. Все Верижине обличчя було в шрамах, брова розсічена, одне вухо розірване, друге й зовсім відчахнуте (Панч, III, 1956, 7); Майже десяток років одірваний [Клименко] від родини, як стебло... Словник української мови в 11 томах