відчикрижувати

ВІДЧИКРИ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ, жу, жиш, док., що, розм.

1. Відрізати, відтинати частину чого-небудь.

Відчайдушно перелякані редактори й менеджери відчикрижують від ввіреного їм телебачення все, що гіпотетично могло б, – як їм видається, – викликати незадоволення інтересів власника (з публіц. літ.);

– На мене кинули бомбу, що так мені весь хвіст гладко відчикрижила! – говорив Лис Микита (І. Франко);

Піджак великий, і його володареві довелося ножицями відчикрижити зайве на рукавах (А. Шиян);

– Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний);

// перен. Забирати собі що-небудь у когось; віднімати.

Батько нашого пана .. відчикрижив од церкви вісімдесят десятин (М. Стельмах).

2. перен. Різко й коротко відповідати.

Ґаздиня змовкла, а Євген пошепки спитав: – Цікаво, що таке таргання? – Спитай у своєї Матильди! – відчикрижила молода (А. Крижанівський).