відчленування

ВІДЧЛЕНУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. відчленува́ти.

Зменшення стоку малих річок може спричинити також відчленування частини водозбірної площі у зв'язку із прокладанням осушувальної мережі (з наук. літ.);

Внаслідок необережності працівник отримав травматичне відчленування пальців правої кисті (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчленування — відчленува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови