відшпурнути
ВІДШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм.
Однокр. до відшпу́рювати.
Горошко поточився й глибоко простогнав, але .. напружився і відшпурнув суперника (М. Івченко);
Клавдія, здається мені, присмокталась до мене, й мені хочеться струсити її, з огидою відшпурнути від себе (В. Винниченко);
– Тепер бачите його манери? – сказав Музиченко і, вихлюпнувши налите вбік, недбало відшпурнув геть і посудину (О. Гончар);
* Образно. Дівчина поглядом відшпурнула Петра (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відшпурнути — відшпурну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відшпурнути — див. відшпурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відшпурнути — ВІДКИДА́ТИ (кидати вбік або назад від кого-, чого-небудь), ВІДШПУ́РЮВАТИ розм. — Док.: відки́нути, віджбурну́ти, відшпурну́ти. Відкидав ногою маленькі камінчики з дороги, обходив великі (Г. Хоткевич); Відшпурнути набік шапку. Словник синонімів української мови
- відшпурнути — ВІДШПУРНУ́ТИ див. відшпу́рювати. Словник української мови в 11 томах