відшуміти
ВІДШУМІ́ТИ, ми́ть, док.
1. Закінчити, перестати шуміти.
Вона не знала, чи надовго їй стане сили, чи одшумлять коли бурі (М. Коцюбинський);
І згадав я в вуличному шумі інший шум, що одшумів давно (В. Сосюра).
2. перен. Минутися, пройти бурхливо, із шумом.
Розійшлися дими, Одшуміла війна (М. Упеник);
– Вже прочитав Історію русів? Тарас нічого не відповів. Цю рукописну книгу він не читав, а пив, як спраглий воду, бо вперше стрівся з розповіддю не про чуже й далеке, а про своє, про рідне, що відшуміло битвами й спливло у вічність кров'ю дідів і прадідів (Василь Шевчук);
Революція відшуміла, відгуркотіла (М. Руденко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відшуміти — відшумі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відшуміти — -мить, док. Закінчити, перестати шуміти. || перен. Минутися, пройти бурхливо, із шумом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відшуміти — ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ (про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАВЕРШИ́ТИСЯ, ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ДІЙТИ́, ПОГА́СНУТИ (про певний часовий відрізок); ВІДШУМІ́ТИ, ВІДГРИМІ́ТИ, ВІДГУРКОТІ́ТИ... Словник синонімів української мови
- відшуміти — ВІДШУМІ́ТИ, ми́ть, док. Закінчити, перестати шуміти. Вона не знала, чи надовго їй стане сили, чи одшумлять коли бурі (Коцюб., II, 1955, 305); І згадав я в вуличному шумі інший шум, що одшумів давно (Сос., Вибр., 1941, 208); // перен. Словник української мови в 11 томах