1. Словник української мови у 20 томах

відщеп

ВІДЩЕ́П, у, ч.

1. архл. Уламок кам'яної породи, відбитий людиною.

В результаті дальшої обробки з відщепів і пластин виготовляли гостроконечники і скребла (з наук. літ.);

Від гальки або уламка каменя відбивалися один-два відщепи (з навч. літ.);

Залежно від конфігурації відщепів скребачки бувають круглими, прямокутними, трикутними (з навч. літ.).

2. Щось відщеплене.

Тут стояло дерево, розбите блискавкою. У відщепі твердої жовтої деревини вирізнялися грубі обриси людської фігури (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відщеп — відще́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відщеп — -у, ч., археол. Уламок кам'яної породи, відбитий рукою людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відщеп — Довгий кремінний уламок з рівносторонніми бічними краями, що служив заготовкою для виготовлення знаряддя з часу пізнього палеоліту. Універсальний словник-енциклопедія
  4. відщеп — ВІДЩЕ́П, у, ч., архл. Уламок кам’яної породи, відбитий рукою людини. В результаті дальшої обробки з відщепів і пластин виготовляли.. гостроконечники і скребла (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 14). Словник української мови в 11 томах