відщепок
ВІДЩЕ́ПОК, пка, ч., розм., рідко.
1. Те саме, що відще́п.
Знаходилися у кургані фрагменти кераміки, кремінні відщепки та глиняні прясла (з наук. літ.).
2. Те саме, що відщепе́нець.
Старий металург заповзявся мовби зовсім його розчавити, насувався грізно-розкошлано: – Я тебе кликав сюди? Не батько я більше тобі! Нема в тебе батька! Віднині й повіки! Відщепок ти! Геть із моїх очей! (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me