відьмакуватий

ВІДЬМАКУВА́ТИЙ, а, е.

Схожий на відьмака, відьму; демонічний.

Горище в уяві книжника не мало чітких просторових меж, відтіняючи кольористий живий світ, воно було притулком для відьмакуватих тіней минувшини (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me