відьмакуватий
ВІДЬМАКУВА́ТИЙ, а, е.
Схожий на відьмака, відьму; демонічний.
Горище в уяві книжника не мало чітких просторових меж, відтіняючи кольористий живий світ, воно було притулком для відьмакуватих тіней минувшини (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me