війстя
ВІ́ЙСТЯ, я, с., діал.
Вхід.
[Юда:] Вже ж не боронить вогненний меч до того раю війстя (Леся Українка);
Наче магнітною силою потягнений, подався [Огей] до війстя своїх сходів (Олесь Досвітній);
Бродяга встиг ізрубати кілька молодих сосен. Разом із Ничипором він приволік їх до печери і заклав ними війстя її (Ю. Яновський);
// Отвір.
Піч – без затулки – роззявила чорне війстя (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- війстя — ві́йстя іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- війстя — -я, с., діал. Вхід. Великий тлумачний словник сучасної мови
- війстя — ВІ́ЙСТЯ, я, с., діал. Вхід. [Юда:] Вже ж не боронить вогненний меч до того раю війстя (Л. Укр., III, 1952, 134); Наче магнітною силою потягнений, подався [Огей] до війстя своїх сходів (Досв., Вибр., 1959, 375). Словник української мови в 11 томах