вікаріат

ВІКАРІА́Т¹, у, ч., рел.-церк.

1. Реальна або умовна церковно-адміністративна одиниця в низці християнських церков та чернечих орденів, що очолюється вікарієм.

Більшість українців Румунії за віросповіданням – православні, належать до румунської православної церкви. У Сегеті створено український вікаріат, який займається розв'язанням релігійних проблем (з наук.-попул. літ.);

З 1594 по 1601 існувала “Руська провінція св. Яцека” домініканського ордену з центром у Львові. З 1601 до 1946 – окремий вікаріат ордену (з наук.-попул. літ.);

Черкаський вікаріат – вікарна єпископська кафедра із центром у місті Черкаси (з наук.-попул. літ.).

2. Сан, посада вікарія.

Джуліано було обіцяно підтвердити всі його посади і його вікаріат (із журн.).

ВІКАРІА́Т², у, ч., біол.

Явище, при якому близькі види рослин або тварин займають різні області (географічний вікаріат) або живуть на одній території, але в різних екологічних умовах (екологічний вікаріат).

Відтворення певних фауністичних угруповань завжди пов'язане з випаданням якихось видів, з їх заміною екологічними вікаріатами чи адвентивними видами (з наук. літ.).