віконтство
ВІКО́НТСТВО, а, с.
1. Титул віконта.
Лицар успадкував віконтство від батька (із журн.).
2. іст. В епоху феодалізму – володіння віконта.
Віконтство Беарн, розташоване на південних кордонах Франції, завжди було яблуком розбрату: на нього зазіхали королі Арагону, а згодом – Іспанії, а також герцоги Гасконі (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me